Перша робота Оля стоїть у маленькому кінотеатрі. Сьогодні в неї перша робота. Після роботи вона вже не дитина. Так каже її брат удома. Ігор, її менеджер, показує гроші й місця. За дверима вже чекають люди. «Один фільм, два місця, двадцять хвилин», — каже Ігор. «Один фільм, два місця, двадцять хвилин», — каже Оля. «Тепер гроші». «А якщо я дам не так?» «Тоді люди скажуть тобі це». «Дуже добре. Тепер я зовсім спокійна». Ігор дивиться на неї серйозно. Потім він дає їй гроші. «Скільки тут?» Оля швидко рахує гроші. «Тут сто гривень». «Правильно. Ти вже можеш працювати». Двері відкриваються, і люди йдуть сюди. Оля дає місця, бере гроші, говорить час. «Один фільм, два місця, двадцять хвилин». «Дякую», — каже перша жінка. «Один фільм, три місця, десять хвилин». «А де наші місця?» — питає чоловік. «Ось тут, біля дверей». З великої кімнати чути фільм. Ігор не дивиться на двері. «Зараз чоловік скаже: “Я знаю правду”». За дверима чоловік говорить: «Я знаю правду». Оля дивиться на Ігоря. «Ти бачив цей фільм?» «Двадцять разів». «Тобі ще подобається?» «Ні. Але я знаю кожне слово». До Олі підходить Максим зі школи. Вона давно хоче поговорити з ним. Тепер він стоїть прямо перед нею. «Привіт», — каже Максим. «Привіт. Один фільм, одне місце». «Я ще нічого не сказав». «Ти сюди прийшов не спати». Максим тихо сміється й дає гроші. «Це твоя перша робота?» «Так. Я вже зробила одну проблему». «Яку?» «Ти стоїш тут, а я забула час». Ігор одразу каже: «Фільм через десять хвилин». «Він знає все?» — питає Максим. «Він знає всі фільми. Мабуть, і наше життя». Ігор хитає головою. «Вашого фільму я ще не бачив». Максим бере своє місце, але не йде. «Коли ти закінчиш роботу?» «Через три години». «Добре. Я буду біля дверей». Оля кладе гроші на місце. «Один фільм, одне місце, три години». «Це вже інший фільм», — каже Ігор. Оля відчиняє двері для Максима.